Богуш Носак Незабудов


Богуш Носак Незабудов, словац. Bohuslav Timotej Ignác Nosák-Nezabudov, *3. фебруар 1818, Тисовец, Мадярске кральовство – †5. апрѣль 1877, Сабинов, Мадярске кральовство быв евангелицкый священик, романтичный поет, новинарь, перекладатель, нотарь.

Богуш Носак Незабудов

Bohuš Nosák Nezabudov
УроджѣняBohuslav Timotej Ignác Nosák
фебруара 3, 1818 (1818-02-03) (206 р.)
Тисовец, жупа Гемер, Мадярске кральовство
Умертяапріля 5, 1877 (59 р.)
Сабинов, жупа Шариш, Мадярске кральовство
ПсевдонимBohuš Nezabudov; обчасно: Podhájsky (1818-1877), Gemerský, Slavjan (1818-1877), Slavian iz Ugarske (1818-1877), Šajavský, Boguslav (1818-1877).[1]
Занятясвященик, поет, новинарь, перекладатель, нотарь
Язык творохсловацкый
НародностьСловак
Горожанство Австро-Мадярщина
Вызначны роботыListy z neznámej zeme k L.
Spomienky potiské
Laborec (Povesť rusínska)[2]

Носак Незабудов быв запаленый организатор културно-образовной, народностно-просвѣтной и литературной чинности и активный участник словацкого народностного руху.[2]

Биография едітовати

Походжѣня и штудии едітовати

Походив з родины учителя Андрея Носака и Марии Ковачовой. В року 1825 родина ся перенесла до Чиерной Леготы, де Андрей Носак быв спочатку учительом, а од року 1837 парохом до самой смерти (1854). Ту Богуслав выходив зачаточну школу, а в року 1829 дав го отець до латинской школы в Добшиной, одкы по двох роках одышов до евангелицкого лицея в Левочи на далшы штудии (1831–1838). Ту зачав свою литературну чинность и активно ся пустив до сполоченской роботы яко секретарь и библиотекарь Чехословацкой сполочности (Československá spoločnosťсловац.). Дале штудовав теологию в евангелицком лицею в Прешпорку (Братиславѣ) (1938–1840), де быв членом Славянского заряду (Ústav slovanskýсловац.).[3]

Священича служба едітовати

В року 1840 высвяченый за священика. Первый рок жив у свого отця в Чиерной Леготѣ, а в роках 1841–1842 быв капланом в Липтовском Микулашу.[4][5] В новембрѣ 1842 тяжко ся похворѣв, мусѣв лишити священичу службу и вернув ся до Чиерной. Од 13. августа по 10. септембра 1843 вандровав по Выходной Словакии и Угорской Руси, а свои подорожны запискы под назвов Listy z neznámej zeme k L. (Людовиту Штурови) опубликовав в рочнику Орол Татрански (1845–1846).[3] Ку священичой службѣ уже ся не вернув, а працовав приватным учительом в Пештѣ, а од року1845 быв Штуровым помочником в редакции Slovenských národných novín a Orla tatranského в Прешпорку (Братиславѣ).[5]

Урядницка и сполоченска чинность едітовати

Богуслав Носак быв участником Славянского зъѣзду в Празѣ 2.–12. юна 1848. В револучных роках 1848–1849 быв активным организатором народностной оброды, во Вѣдню приготовляв добровольцьох словацкого повстаня, быв другым секретарьом Словацкой Народной рады (SNR). По поражцѣ мадярской револуции в августѣ 1949 працовав на розличных урядницкых мѣстах (Раткова, Ревуца, Рожнява, Длга Вес, Мурань). В рокы реакции по австрийско-мадярской полагодѣ (1867) быв без права на пензию пропущеный з державной службы. З подломленым здоровльом быв вымушеный ити ку свому брату Богумилови, евангелицкому фарарьови в Сабиновѣ, де жив послѣдне десятьроча свого живота.[4] Тоты рокы пережив у великой худобности. Обоме братя были членами Литературного заведения пряшевского, основаного Духновичом.[6]

Творба едітовати

Велика часть творбы Богуслава Носака Незабудова вручена русинской тематицѣ. Ку найлѣпшому з того односять прозы Listy z neznámej zeme k L., Spomienky potiské, Laborec (Povesť rusínska). Ку русинской проблематицѣ обертать ся и в поемѣ Krásny Brod, вершах Krajina, Vicherlec, в котрых кличе Русинох ку народностно-културной обродѣ.[6][3]

Жерела и одказы едітовати

Референции едітовати

  1. Databáza autorít SNK. Slovenská národná knižnica. https://autority.snk.sk/cgi-bin/koha/opac-authoritiesdetail.pl?marc=1&authid=162192. [перевірено 2023-02-14]. словац.
  2. 2,0 2,1 Zlatý fond SME
  3. 3,0 3,1 3,2 Ліхтей, Ігор
  4. 4,0 4,1 Jurčišinová, Nadežda
  5. 5,0 5,1 Mesto Tisovec, oficiálne stránky
  6. 6,0 6,1 Павленко Г. В.