Андрѣй Ко́цка (укр., * 23. май 1911, Ужгород, Угорска Русь, Мадярске кральовство – † 4. новембер 1987, Ужгород, Закарпатска область, Украина) — подкарпатскый малярь и педагог. Заслуженый умѣлець УССР (1971), Народный умѣлець УССР (1981).[1]

Андрѣй Коцка
укр. Андрій Андрійович Коцка
Увидьте фото
Чинность художник
Жанр портрет, малярство
Горожанство Чеськословеньско, СССР
Уроджѣня мая 23., 1911(1911-05-23)
Ужгород, Угорска Русь, Мадярске кральовство
Упокоеня новембра 4., 1987 (76 р.)
Ужгород, Закарпатска область, Украина
Учні Пушкаш Ласло Ласлович, Егреші Терезія Омелянівна
Награды
Заслуженый деятель умельства УССР (1971)
 Андрѣй Коцка на Вікіскладѣ
VIAF:305257742; GND:1042246904; BHS:93904; GKG:/g/121cb31m; ЕСУ:1147;


Ту можуть быти податкы з Wikidata,
не контролованы авторами статѣ

Биография

едітовати

Походив з родины фурманьоша Андрѣя Коцкы ст., котрый мав восьмеро дѣти. По закончѣню народной школы и горожанкы (1917–1925) в Ужгородѣ од року 1927 наступив до Ужгородской пѣвцоучительской семинарии, де рисованя учив А. Ерделий, котрый, спознавши талент свого ученика, покликав го до недѣльной малярской школы, де выучовав въедно з Й. Бокшайом В року 1931 А. Коцка достав диплому учителя народной школы и учительовав в Тихому (1931–1935), Камяници (1937–1939) и Симерѣ (1939–1940, 1942–1944). В роках 1935–1937 служив в чехословацкой кавалерии, демобилизованый в шаржи поручника. А. Коцка з успѣхом продовжовав мальовати и выставляти свои мальбы на колективных и персоналных выставках, а в року1939 на вседержавной выставцѣ в Будапештѣ его 8 выставленых образох селян з Турянской долины принесли му награду во формѣ штипендии про малярскы штудии на Академии вытварництва в Римѣ (1940–1942). В року 1944, з приближѣньом фронту быв членом групы охраны колекции Ужгородского музея перед мародерами, а по приходѣ Червеной армады быв менованый за началника Ужгородской народной милиции (1944–1945). В року 1946 быв в числѣ закладательох Закарпатской организации Сполку малярьох Украины и став ся едным з первых преподавательох новоствореного в марцу Ужгородского умѣлецко-промыслового училища. А. Коцка заслужив ся высокых владных титулох: Заслуженый умѣлець Украины (1971), член президиума управы Сполку Малярьох УССР и член управы Сполку малярьох СССР (1977), Народный малярь Украины (1981). Умер 4. новембра 1987 в Ужгородѣ, погребеный на теметовѣ Калвария.[1]

 

В 1930–1940-х роках А. Коцку спознавали як майстра панорамных епичних краевидох, вецефигурных жанровых композиций, указуючых богатство й пестрость живота верховинского села. Ку такым роботам належать "Ужгород", "Перечинскый пяц", "Коло церкви", "Дому", "Процесия" тай иншы. Концьом 1940-х на А. Коцку быв чиненый идеологичный натиск, жебы змѣнив свою творчу манѣру в духу социалистичного реализму. Але по настаню хрущовского помягку тот натиск полѣвив и малярь ся быв годен вернути ку своей добрѣ спознаваной традиции. Цикл его женскых портретох кулминовав триумфом "Верховинкы" (1956), з котрой фотокопии ся появили в головных умѣлецкых часописах СССР, сам образ одкупив Музей украинского вытварного умѣня, а иншый варант — Третьяковска галерия. Окремый успѣх у навщѣвникох и фахманох умѣлствознаня мала групова выставка творох А. Коцкы, А. Ерделия и Ф. Манайла, яку была року 1964 в Москвѣ под назвов "Старое и новое Закарпатье". В 1960–1970-х роках до ока умѣлствознательох упала робота А. Коцкы "Веснянка", котру намальовав во вецеро вариантах. В циклах "Верховинка" и "Веснянка" наймоцнѣйше ся проуказав талент маляря створьовати генерализованый, типовый образ националного характеру, передавати неповторну поетичну атмосферу природы Карпат. "Романтизм" А. Коцкы з великов силов ся проявлять в его познатых пейзажах, як "Полонина Рогньеска" (1958), "Синевирске озеро" и "Осенны фарбы" (1960), "В Карпатах" (1979).[1]

 

В року 1988 в Ужгородѣ створили Мемориалный дом-музей А. Коцкы.[2] Фонды музея мають его образы, рисун­кы, акварелы; колекціию ке­рамикы; инше. На фасадѣ в року 1990 отворили памятну таблу А. Коц­цѣ (автор М. Михайлюк).[3]

Интересны факты

едітовати
  • Соцреалистичный образ А. Коцкы "Бесѣда" (Ленина з прощавов) продавать ся на лицитации за $28550.[4]
  • Цѣны на образы А. Коцкы рокрочно ростуть з немыслимов скоростьов, мѣряють ся десятками тысяч гривень.[5]
  • В року 2007 з Ужгородского музея и даколькох приватных колекций украли пять образох А. Коцкы.[5]

Жерела и одказы

едітовати
  • Коцка Андрій Андрійович. // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. 2014. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=1147. [перевірено 30.05.2021].  укр.
  • Небесник І. І.: Коцка Андрій Андрійович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс.177–178.
  • Червеняк В. П. (2014). Коцки А. Меморіальний будинок-музей. //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=1148. [перевірено 30.05.2021].  укр.

Референции

едітовати
  1. 1,0 1,1 1,2 Небесник І. І.
  2. Коцка Андрій Андрійович
  3. Червеняк В. П.
  4. Окна соцреализма: «Беседа» русс.
  5. 5,0 5,1 Софія Кущ, День (17 листопада 2011). Андрій Коцка. Рефлективний пейзаж і психологічний портрет. «Закарпаття онлайн Beta». https://zakarpattya.net.ua/News/89642-Andrii-Kotska.-Reflektyvnyi-peizazh-i-psykholohichnyi-portret. [перевірено 2021-05-30].  укр.