Андрѣй Коцка
Андрѣй Ко́цка (укр., * 23. май 1911, Ужгород, Угорска Русь, Мадярске кральовство – † 4. новембер 1987, Ужгород, Закарпатска область, Украина) — подкарпатскый малярь и педагог. Заслуженый умѣлець УССР (1971), Народный умѣлець УССР (1981).[1]
Андрѣй Коцка | |
---|---|
укр. Андрій Андрійович Коцка | |
Увидьте фото | |
Чинность | художник |
Жанр | портрет, малярство |
Горожанство | Чеськословеньско, СССР |
Уроджѣня | мая 23., 1911 |
Ужгород, Угорска Русь, Мадярске кральовство | |
Упокоеня | новембра 4., 1987 (76 р.) |
Ужгород, Закарпатска область, Украина | |
Похованя: Теметов Калвария 275805256
| |
Учні | Пушкаш Ласло Ласлович, Егреші Терезія Омелянівна |
Награды | |
Заслуженый деятель умельства УССР (1971) | |
Андрѣй Коцка на Вікіскладѣ VIAF:305257742; GND:1042246904; BHS:93904; GKG:/g/121cb31m; ЕСУ:1147;
|
Биография
едітоватиПоходив з родины фурманьоша Андрѣя Коцкы ст., котрый мав восьмеро дѣти. По закончѣню народной школы и горожанкы (1917–1925) в Ужгородѣ од року 1927 наступив до Ужгородской пѣвцоучительской семинарии, де рисованя учив А. Ерделий, котрый, спознавши талент свого ученика, покликав го до недѣльной малярской школы, де выучовав въедно з Й. Бокшайом В року 1931 А. Коцка достав диплому учителя народной школы и учительовав в Тихому (1931–1935), Камяници (1937–1939) и Симерѣ (1939–1940, 1942–1944). В роках 1935–1937 служив в чехословацкой кавалерии, демобилизованый в шаржи поручника. А. Коцка з успѣхом продовжовав мальовати и выставляти свои мальбы на колективных и персоналных выставках, а в року1939 на вседержавной выставцѣ в Будапештѣ его 8 выставленых образох селян з Турянской долины принесли му награду во формѣ штипендии про малярскы штудии на Академии вытварництва в Римѣ (1940–1942). В року 1944, з приближѣньом фронту быв членом групы охраны колекции Ужгородского музея перед мародерами, а по приходѣ Червеной армады быв менованый за началника Ужгородской народной милиции (1944–1945). В року 1946 быв в числѣ закладательох Закарпатской организации Сполку малярьох Украины и став ся едным з первых преподавательох новоствореного в марцу Ужгородского умѣлецко-промыслового училища. А. Коцка заслужив ся высокых владных титулох: Заслуженый умѣлець Украины (1971), член президиума управы Сполку Малярьох УССР и член управы Сполку малярьох СССР (1977), Народный малярь Украины (1981). Умер 4. новембра 1987 в Ужгородѣ, погребеный на теметовѣ Калвария.[1]
Творба
едітоватиВ 1930–1940-х роках А. Коцку спознавали як майстра панорамных епичних краевидох, вецефигурных жанровых композиций, указуючых богатство й пестрость живота верховинского села. Ку такым роботам належать "Ужгород", "Перечинскый пяц", "Коло церкви", "Дому", "Процесия" тай иншы. Концьом 1940-х на А. Коцку быв чиненый идеологичный натиск, жебы змѣнив свою творчу манѣру в духу социалистичного реализму. Але по настаню хрущовского помягку тот натиск полѣвив и малярь ся быв годен вернути ку своей добрѣ спознаваной традиции. Цикл его женскых портретох кулминовав триумфом "Верховинкы" (1956), з котрой фотокопии ся появили в головных умѣлецкых часописах СССР, сам образ одкупив Музей украинского вытварного умѣня, а иншый варант — Третьяковска галерия. Окремый успѣх у навщѣвникох и фахманох умѣлствознаня мала групова выставка творох А. Коцкы, А. Ерделия и Ф. Манайла, яку была року 1964 в Москвѣ под назвов "Старое и новое Закарпатье". В 1960–1970-х роках до ока умѣлствознательох упала робота А. Коцкы "Веснянка", котру намальовав во вецеро вариантах. В циклах "Верховинка" и "Веснянка" наймоцнѣйше ся проуказав талент маляря створьовати генерализованый, типовый образ националного характеру, передавати неповторну поетичну атмосферу природы Карпат. "Романтизм" А. Коцкы з великов силов ся проявлять в его познатых пейзажах, як "Полонина Рогньеска" (1958), "Синевирске озеро" и "Осенны фарбы" (1960), "В Карпатах" (1979).[1]
Музей
едітоватиВ року 1988 в Ужгородѣ створили Мемориалный дом-музей А. Коцкы.[2] Фонды музея мають его образы, рисункы, акварелы; колекціию керамикы; инше. На фасадѣ в року 1990 отворили памятну таблу А. Коццѣ (автор М. Михайлюк).[3]
Интересны факты
едітовати- Соцреалистичный образ А. Коцкы "Бесѣда" (Ленина з прощавов) продавать ся на лицитации за $28550.[4]
- Цѣны на образы А. Коцкы рокрочно ростуть з немыслимов скоростьов, мѣряють ся десятками тысяч гривень.[5]
- В року 2007 з Ужгородского музея и даколькох приватных колекций украли пять образох А. Коцкы.[5]
Жерела и одказы
едітовати- Коцка Андрій Андрійович. // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. 2014. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=1147. [перевірено 30.05.2021]. укр.
- Небесник І. І.: Коцка Андрій Андрійович //Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс.177–178.
- Червеняк В. П. (2014). Коцки А. Меморіальний будинок-музей. //Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=1148. [перевірено 30.05.2021]. укр.
Референции
едітовати- ↑ 1,0 1,1 1,2 Небесник І. І.
- ↑ Коцка Андрій Андрійович
- ↑ Червеняк В. П.
- ↑ Окна соцреализма: «Беседа» русс.
- ↑ 5,0 5,1 Софія Кущ, День (17 листопада 2011). Андрій Коцка. Рефлективний пейзаж і психологічний портрет. «Закарпаття онлайн Beta». https://zakarpattya.net.ua/News/89642-Andrii-Kotska.-Reflektyvnyi-peizazh-i-psykholohichnyi-portret. [перевірено 2021-05-30]. укр.