Франтишек Тихый

чешскый педагог, поет, филолог

Франтишек Тихый (чеськ. František Rut Tichý, псевдоним чеськ. Zdeněk Broman; *21. май 1886 – †4. апрѣль 1968) — чешскый педагог, поет, филолог, перекладатель.[3][4]

Франтишек Тихый
чеш. František Rut Tichý
ПсевдонімZdeněk Broman
Чинность педагог, перекладатель, поет, писатель, педагог, філолог
Горожанство Чеськословеньско
Уроджѣня мая 21, 1886(1886-05-21)
Хинява, Австро-Мадярщина
Упокоеня апріля 4, 1968 (81 р.)
Хинява, Чехословакия
Причина смерти сердцьовый напад[1]
Ошкола Факультет мистецтв Карлового університету (1905; 1913)[2]Edit this on Wikidata
 Франтишек Тихый на Вікіскладѣ
VIAF:49219699; GND:126512843X; LCCN:n88144723; FAST:230824; BNF:11544608c; BHS:97409; NLKR/NLC:jk01132413; OL:OL6207520A; GKG:/g/12125fw0;

Биография едітовати

Штудии
Учив ся на филозофичной факултѣ Универзиты Карловой (1905–1913) и зыскав ступень PhDr. и квалификацию гимназиалного професора.[5][3]
На Подкарпатской Руси
Чехословакия в медживойню ся складовала з даколькых части: Чехия, Словакия, Моравия, Подкарпатска Русь. Чехословакия ладила Русинам дати автономию, и в 1920-х ся зачав процес народностного будованя. Про школы потребовали кадер — ученых, педагогох с опытом роботы. Едным зоз тых, што хотѣли там ити быв Франтишек Рут Тихый, Чех родом, педагог, перекладатель, поет. На Подкарпатской Руси помагать створѣню русинской школы, основуе периодичны выданя, пише статьи о културѣ, языку, литературѣ.[1] Первый раз Ф. Тихый прийшов до Ужгороду в конци юна 1920.[6] В року 1922 попросив ся и быв посланый до Пряшова яко директор словацкоязычной евангеличной Пряшовской гимназии з колегиумом, де, з дозволу школского реферату в Братиславѣ, намѣсто нѣмецкого языка организовав выуку русинского подля граматикы А. Волошина.[7] Од року 1923 вицегубернатор Подкарпатской Руси Петр Еренфелдcs:Petr Ehrenfeld за державны грошѣ зачинать выдавати в Ужгородѣ «украинску новинку» Русинъ, котрой головным редактором выбрали Ф. Тихого, але он собѣ выгварив, же по едном року ся верне до своей праци.[8] В редакции му помагали галицкы и «мѣстны Украинцѣ». Новинка выходила каждый день од 1. фебруара по 31. децембра 1923, а пак з одходом головного редактора закрыла ся «з техничных причин», а в реалности зато бо редакция роспала ся, а мѣстна влада перестала подтримовати Украинцьох.[9] Окрем самой новинкы выходив тыждньовый додаток Недѣля Русина, и были выданы 16 брошур русинсков бесѣдов од вызнамных авторох.[10]
Далшы рокы
В 1930-х вернув ся до Чехии, бывав в Празѣ, учительовав и занимав ся литературныма перекладами. В период окупации быв нацистами пропущеный з роботы (1941). В року 1945 вступив до КПЧ, од добы украинизации 50-х рокох сполупрацовав з украинскыми инштитуциями в Пряшовѣ. Незадовго до смерти написав спомины о зачатку своей роботы на Подкарпатской Руси (Ужгород 1923).[10] Ф. Тихый умер непринадѣяно: ишов харити гроб жены, путьом на теметов упав — стало му сердце... Нашли го по даколько днях.[1]

Творба едітовати

Склав и выдав антологию з творбы А. Духновича Поезіи Александра Духновича (1922). В 1920-х роках написав про чешску енциклопедию Ottuv slovník náučný nové doby цикл статей о Подкарпатской Руси ай о русинскых културных и политичных дѣятелях. Быв первым в Чехословакии автором обзора литературы Подкарпатской Руси (Písemnictví na Podkarpatské Rusi. In Podkarpatská Rus, Praha, 1923; Podkarpatské písemnictví v dvojím zrcadle. In Slovanský přehled, 1926). B року 1927 навщѣвив Войводину и свои переятя описав в статѣ Jihoslovanští Rusíni (1928). Ф. Тихый глубоко штудовав «языковый вопрос» на Подкарпатской Руси. Написав монографию о истории формованя литературного языка в краю в проукраинском духу (Vývoj současného spisovného jazyka na Podkarpatské Rusi, In Sbor pro výzkum Slovenska a Podkarpatské Rusi, XII, Praha, 1938).[10]

Поетичны зберкы
  • Růžová a bílá knížka, 1910, 1914
  • Povídky a písně, 1916
  • Krvácející rány, 1920
Выбраны переклады
  • з болгарского
    • Christo Botjov: Básně, Praha, Jan Otto, 1914
  • з бѣлоруского
    • Janka Kupala[1]
  • з нѣмецкого
    • Hugo Salus: Christa, novela 1906, Praha, F. Adámek, 1906,
    • Hugo Salus: Pražské a jiné novely, Praha, Jan Otto, 1907
  • з русинского
    • J. J. Korytňanskij (vlastním jménem Joann Danilovič): Rodinná slavnost, komedie o čtyřech jednáních, Prešov, Společnost přátel Podkarpatské Rusi, 1922
    • Pověsti z Podkarpatské Rusi, 1930[11]
  • з украинского
    • Taras Ševčenko: Ivan Hus, Kyjev, Praha, Ukrajinské vydavatelské družstvo Čas, 1919
  • з французского
    • Émile Verhaeren: Mnohonásobný lesk, Praha, Bedřich Kočí, 1917 (з французского)
    • Émile Verhaeren: Obdiv světa, Praha, Bedřich Kočí, 1917
    • Émile Verhaeren: Filip II., Praha, Orbis, 1962

Жерела и одказы едітовати

  • Володимир Кубийович (ред.): Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. Т. 9, с. 3219. укр.
  • Ігор Мельниченко: Тіхий Франтішек // Шевченківська енциклопедія: — Т.6:Т–Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. ISBN 978-966-02-6976-7 укр. С. 265 [1]
  • Іван Поп: Тіхий Франтішек (Tichý František) //Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. Укладачі Маґочій П. Р., Поп І. — Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 укр. С. 731.
  • Александр РУЖЕЧКА, Людмила РУБЛЕВСКАЯ (30 июля 2014 года). Н. В. Трус о профессоре Тихом. Советская Белоруссия №142 (24525). https://www.sb.by/articles/ot-yanki-k-frantishku.html. [перевірено 2021-05-23]. русс.
  • Франтішек Тіхий: Ужгород 1923. Спогади. / Переклад з чеської Лариси Мольнар — Ужгород: фірма «Ріка», 1992.укр.

Референции едітовати

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Александр РУЖЕЧКА, Людмила РУБЛЕВСКАЯ
  2. http://is.cuni.cz/webapps/archiv/public/person/se/1957151881064308
  3. 3,0 3,1 ABART: František Rut Tichý
  4. Ігор Мельниченко
  5. Studenti pražských univerzit: Tichý František
  6. Франтішек Тіхий, с. 11.
  7. Франтішек Тіхий, сс. 24–25.
  8. Франтішек Тіхий, с. 27.
  9. Франтішек Тіхий, сс. 29, 38.
  10. 10,0 10,1 10,2 Іван Поп
  11. Енциклопедія українознавства

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї František Rut Tichý на чеській Вікіпедії.