Августин Штефан (1877–1944)

Сімбол чеперушкы

Августин Штефан мад. Stefán Ágoston; * 25. мая 1877, Ботар, Мадярске кральовство – † 2. августа 1944, Рахово, Мадярске кральовствоправник, державный урядник, политичный дѣятель русинской народной ориентации на Подкарпатской Руси.[1]

Августин Штефан
мад. Stefán Ágoston
Чинность адвокат, людовый комисарь, посланець парламента
  • член парламенту (15 новембер 1925; 25 септембер 1929),
  • посол до сейму Карпатської України (1939; 1939)
Сфера політіка
Горожанство Чеськословеньско, Карпатьска Україна, Мадярьско
Уроджѣня мая 25, 1877(1877-05-25)
Ботар, Мадярске кральовство
Упокоеня авґуста 2, 1944 (67 р.)
Рахово, Мадярске кральовство
Града доктор права
Членство Сполок мадярскых новинарьох
Партія
  • Республіканська партія землеробського та дрібноселянського населення
Родич Євґеній Фенцик (дід)
 Августин Штефан на Вікіскладѣ
VIAF:2986153895177402410005; NLKR/NLC:js20181006443; GKG:/g/120vbh9p;

Живот и карьера едітовати

Штудии и фахова робота
Учив ся в гимназиях Сигета и Сату Маре, фах правника зыскав на универзитах Будапешта и Коложвара. В штудентскых роках став ся пересвѣдченым мадярскым патриотом.[1]
Быв членом Мадярской партии Ардяла (Erdélyi Magyar Párt) и Сполку мадярскых новинарьох (Magyar Újságírók Szövetsége).[2] В Раховѣ од року 1903 выдавав мадярскоязычну новинку Tiszavölgy (Раховщина), а од року 1905 зачав приватну адвокатску практику.[1]
Урядництво в Руськой Крайнѣ
По створѣню Первой мадярской републикы кабинет Мигаля Карольи активно зачав з проектом русинской автономии, уже 10. децембра 1918 в Будапештѣ зачали ся конзултации з русинскыма представителями и Штефан быв предсѣдником того конзултачного «зъѣзда». Понеже занимав он лоялну позицию ку проекту Руськой Крайны и мав довѣру од влады, быв менованый на пост губернатора (kormányzó), безпосредно подрядженый министрови Руськой Крайны в Будапештѣ Орестови Сабову.[3] По комунистичном переворотѣ на змѣну кабинетови Карольи приходить Людовый комисариат Бейлы Куна, 21. марца 1919 Орест Сабов одмѣтуе прияти пост Людового комисаря Руськой Крайны, а 24. марца 1919 на тоту понуку приставать Августин Штефан.[4] Губернаторскы повинности лишать на Йосифа Каминского, бывшого секретаря Ореста Сабова, и пробуе демократично урядовати в Руськой Крайни.[5] Августин Штефан не принимав комунистичны идеи, усиловав ся покласти конець той владѣ в Руськой Крайни.[1]
Апрѣльова хроника 1919
Едным зо своих первых рѣшѣнь установив державну платню духовным особам.[4][5] Еще 12. марца 1919 в Мукачовѣ было перве засѣданя сойма Руськой Крайны, выбраного на выберанках 4. марца, циже до комунистичного переворота.[4] Штефан хотѣв захранити тот выбраный народом сойм и по комунистичном переворотѣ.[6]
  • 8. апрѣля 1919 было друге засѣданя сойма Руськой Крайны, котрый переформатовали в Совѣт Руськой Крайны и на его чолѣ поклали Ореста Сабова.[4]
  • 9. апрѣля Штефан росказав зачати формованя Русинской Червеной Гарды, жебы было кому охранити и реализовати его политичны рѣшѣня.[4] Але часу на то уже не было.
  • 17. апрѣля в Мукачовѣ зобрало ся третье засѣданя Совѣта Руськой Крайны (бывшого сойма), оно стало ся и послѣдным, бо его участникы были розогнаны озброеным мукачовськым директориумом (револучным комитетом).[4]
  • 22. апрѣля в Мукачовѣ стала ся антикомунистична збура и директориум быв збавленый влады.[4]
  • По пару днях збурцѣ были арештованы; Людовый комисарь Руськой крайны Штефан выступив на их обрану и усиловав ся их выбавити од кары.[7]
  • 29. апрѣля 1919 чешске и румынске войска зышли ся на линии МукачовоБерегово, завершивши окупацию Руськой Крайны и добу совѣтской влады, котра продержала ся ту лем 40 днѣ.[8] Августин Штефан укрыв ся до Польщи и вернув ся лем а року 1925.[6]
Карьера в чехословацкой добѣ
В року 1920 быв едным зо закладательох Руськой аграрной партии.[9] В роках 1925–1929 быв выбраный за посланця до пражского сойму (Národní shromáždění republiky Československé) и быв активный в комитетѣ социалной политикы и здоровництва.[10]

Погляд на русинскый язык едітовати

В року 1937 Августин Штефан быв участником дискузии о напрямѣ вывоя русинского языка и обстойовав розвой языка, основаный на мѣстной шпецифицѣ.

А. Штефан одмѣтать и русску и украинску языкову ориентации зато, бо они не суть властивы русинской штатности, а тым и политично шкодливы, суть културно неплодны: подаючи готовы розвиты културы, однимають Русинам творчость. Намѣсто того глядать основу в народѣ и в его одличностях од родинскых племен, акцентуючи провинчность и сепаратизм, котрый вытворила сама история. Подкарпатскы Русины хоть и суть частьов украинского народа, але не хочуть ся одречи од свого имена, не чують ся ани Украинцями, ани Великорусами, их интелигенция не знать идеално ани русскый, ани украинскый язык, але добрѣ спознавать язык свого люду. Тота домашна основа е твердым грунтом на зъедночѣня обох языковых таборох — а тото зъедночѣня оперто на правну основу и е законне. Русинскый люд быв мирныма договорами и конштитуциев повышеный на народ тым, же му была гарантована найширша автономия — автономию достав не великорусскый, ани не украинскый народ, але народ подкарпаторускый, русинскый. Тот народ историев и прихылностьов долѣ просто достав не лем задачу, але повинность, обы ся културно, газдовскы и политично вывинув и поздвиг ку народной самосвѣдомости и вытворив зо себе народ, котрый за 20 рокы буде подля штатистик числити повтретя милионы особ. И тогды перестануть Русины быти народностнов меншинов в штатѣ, стануть ся штатотворным державным народом, а Украинцѣ и Русы на Подкарпатской Руси можуть быти лем народностныма меншинами. Днешня генерация одповѣдать перед историев за то, ци ся вывинуть Подкарпатскы Русины в русинскый народ, або пропадуть без слѣда в иншом великом народѣ.
Оригиналный текст (чеш.)
A. Štefan odmítá obě již vyhraněné jazykové orientace, protože jsou státně indiferentní — a tedy politicky škodlivé — a kulturně neplodné, resignujíce na tvůrčí práci z ohledu na vysoké hotové kultury mateřské; hledaje nový základ v lidu a v jeho odlišnosti od příbuzného kmene, řeší tuto otázku akcentem na provinčnost a separatismus, vytvořený historií. Podkarpatští Rusíni jsou sice část národa ukrajinského, ale nechtějí se cítit ani Ukrajinci ani Velkorusy, nevzdávajíce se svého jména; inteligence neumí dokonale ani rusky ani ukrajinsky, zná však dobře jazyk svého lidu. Tento domácí základ jest i bezpečnou půdou pro sjednocení obou jazykových táborů — a toto sjednocení je nadto opřeno o základy právní a zákonné. Rusínský lid byl totiž mírovými smlouvami a ústavní listinou povýšen na národ tím, že mu byla zajištěna nejširší autonomie — autonomii nedostal ani velkoruský ani ukrajinský národ, nýbrž lid podkarpatoruský, rusínský. Tomuto lidu bylo dějinami a přízní osudu přímo uloženo poslání, ba povinnost, aby se kulturně, hospodářsky a politicky vyvinul a povznesl k národnímu sebevědomí a vytvořil ze sebe národ, který za 20 let bude podle statistických výpočtů čítati 2 a l/2 milionu lidí. Tím přestanou být Rusíni národnostní menšinou ve státě a stanou se národem státotvorným a státním; Ukrajinci a Rusové mohou být na P. Rusi toliko národnostními minoritami. Dnešní generace je před dějinami odpovědna za to, vyvinou-li se Podkarp. Rusíni v rusínský národ, anebo zmizejí-li beze stopy ve velkém národě jiném.

Antonín Hartl; K jazykovým sporům na Podkarpatské Rusi.

Жерела и одказы едітовати

  • Володимир Кубійович. Енциклопедія українознавства : Словникова частина, том 10. Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. С. 3896.
  • Иван Поп: Штефан Августин (Агоштон). //Поп, И. Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. 431 с. ISBN 966-7838-23-4 С. 414.
  • Іван Поп: Штефан Аґоштон. // Магочій П.Р., Поп І. (уклад.) Енциклопедія історії та культури карпатських русинів. — Ужгород: Вид-во В.Падяка, 2010. — 856 c.+ХХХІІ с. ISBN 978-966-387-044-1 Сс. 824–825.
  • Пушкаш, Андрей. Цивилизация или варварство. Закарпатье 1918–1945. Институт славяноведения РАН. Москва. Издательство «Европа». 2006. ISBN 5-9739-0083-5
  • А. Штефан в каталогу Литературного музея Петефи Доступне онлайн
  • Antonín Hartl; K jazykovým sporům na Podkarpatské Rusi. // Slovo a slovesnost. Ústav pro jazyk český Akademie věd ČR Доступне онлайн
  • Ruszka Krajna a Magyar Katolikus Lexikonban
  • Marosi Anita: Kárpátalja anno: Ruszka Krajna

Референции едітовати

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 Іван Поп: Штефан Аґоштон; Иван Поп: Штефан Августин (Агоштон).
  2. А. Штефан в каталогу Литературного музея Петефи.
  3. Пушкаш А., сс. 30–32.
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 4,6 Ruszka Krajna a Magyar Katolikus Lexikonban.
  5. 5,0 5,1 Marosi Anita: Kárpátalja anno: Ruszka Krajna.
  6. 6,0 6,1 Пушкаш А., с. 58.
  7. Пушкаш А., с. 59.
  8. Пушкаш А., с. 53.
  9. Politické strany, 1861-1938. (Kol. aut.) Brno: Doplněk, 2005. ISBN 80-7239-178-X S. 961.
  10. Augustin Štefan. Poslanecká sněmovna Parlamentu České republiky Доступне онлайн

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладах статей Stefán Ágoston на мадярьскій Вікіпедії a Augustin Štefan на чеській Вікіпедії.