Штефан Бандера: Роздїлы міджі ревізіями
Створена сторінка: '''Степа́н Андрі́йович Банде́ра''' (1 січня 1909, Старий Угринів, тепер Калуський рай... |
(Не є роздїлне)
|
Ревізія 16:53, 28 авґуста 2016
Степа́н Андрі́йович Банде́ра (1 січня 1909, Старий Угринів, тепер Калуського району Івано-Франківської області — 15 жовтня 1959, Мюнхен, ФРН) — український політичний діяч, один з чільних ідеологів і теоретиків українського націоналістичного руху XX століттяШаблона:Sfn, після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б[1].
Степан Бандера і Ярослав Стецько були авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року — в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 року по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау»[2][3]. У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії[4][5], однак Бандера відхилив пропозицію і на співпрацю не погодився[6][7].
Радянський уряд уповноважив КДБ вчинити вбивство Степана Бандери в Мюнхені, ФРН. Це здійснив радянський агент Богдан Сташинський 15 жовтня 1959 року[8].
Оцінки Степана Бандери вкрай полярні. Він користується певною популярністю, головним чином, серед жителів Західної України (окрім «мельниківців») — після розпаду СРСР для багатьох західних українців його ім'я стало символом боротьби за незалежність України. У свою чергу, серед жителів Центральної, Східної України, а також Польщі та Росії є такі, що ставляться до нього негативно, звинувачуючи у фашизмі, тероризмі, радикальному націоналізмі, що зокрема виявлялось у фізичній ліквідації лідерів відмінних від ОУН(б) українських націоналістичних течій, і колабораціонізмі[9][10]. Поняття «бандерівці», похідне від його прізвища, поступово стало загальним і застосовним до всіх українських націоналістів, незалежно від їхнього ставлення до Бандери[11][12][13].
- ↑ Стасюк О. Й. БАНДЕРА Степан Андрійович // Шаблона:ЕІУ/1 — С. 177.
- ↑ Перебування бандерівців у Заксенхаузені
- ↑ 10 запитань і 10 відповідей про Степана Бандеру, запитання № 3
- ↑ Berkhoff, K.C. and M. Carynnyk 'The Organization of Ukrainian Nationalists and Its Attitude toward Germans and Jews: Iaroslav Stets'ko's 1941 Zhyttiepys' in: Harvard Ukrainian Studies, vol. 23 (1999), nr. 3/4, pp. 149—184.
- ↑ Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія..Інститут історії НАН України.2004р Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія. — С. 338.
- ↑ Фиров П. Т. История ОУН-УПА: События, факты, документы, комментарии. (Лекции). — Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2002. — 196 с., стр. 74
- ↑ В. Косик. Україна і Німеччина у другій світовій війні. — Переклад з французької Р. Осадчук, Львів 1993. — 657 с., стр. 441
- ↑ The Poison Pistol, TIME Magazine, December 01, 1961
- ↑ Шаблона:Статья
- ↑ Шаблона:Статья
- ↑ Частий, Р. В.. {{{тітул}}} — 2007. — 382 с. — (Время и судьбы). — ISBN 966-03-3656-X.
- ↑ Сергійчук В. І.. {{{тітул}}} — 2004. — 840 с. — ISBN 966-7060-69-1.
- ↑ Посівнич Микола.. {{{тітул}}} — 2008. — 448 с. — ISBN 978-966-308-253-0.