Осиф Ґаґанець: Роздїлы міджі ревізіями

Учів ся в основній школї в [[Бардеёв]]і (1801–1804), ґімназіалны рокы провів у піарістічнім монастырю в столічным місті [[Шатораля Уйгель]] (1805–1807). Штудовав філозофію на Великоварадиньскій академії (1811-12) і теолоґію на богословскій семінарії в [[Тырнава|Тырнаві]]. За священика быв высвяченый в р. 1816 і за єпіскопа быв менованый папов Ґреґором XVI. другого авґуста 1842 <ref>[http://www.grkatpo.sk/?jozef_gaganec Офіц. стор. Пряшовского ґрекокатолицького єпіскопства/слов.]</ref>. Высвяченый быв в цісарьскій капліцї у Відню, за участи цісарьского двора, мукачевскым єпіскопом Василём Поповічом. Старав ся о выхову священиків-патріотів, якы в часах твердой мадярізації бы доказали свому народови передавати як церьковны, так і народны традіції з ґенерації на ґенерацію. Снажив ся рішати ай соціалны проблемы в єпархії. Силно выступав проти мадярізації Русинів і підпоровав русиньскых народных дїятелїв [[Александер Духновіч|А. Духновіча]] і [[Адолф Добряньскый|А. Добряньского]]. В року 1849 го закликали до Дебреціна, де тогды мала резіденцію мадярьска влада і мусив їм пояснити своє дїйствованя. По неуспішній револуції брав участь на готовлїню меморанда [[Адолф Добряньскый|А. Добряньского]] з пожадавками русиньского народа. У септембрі р. 1862 довєдна з [[Александер Духновіч|А. Духновічом]] і [[Адолф Добряньскый|А. Добряньскым]] в [[Пряшів|Пряшові]] сполузасновав русиньску културну орґанізацію [[Общество св. Іоанна Крестителя]].