Алексей Ґеровскый: Роздїлы міджі ревізіями

Вилучено вміст Додано вміст
Rausch (діскузія | приспівкы)
мНемає опису редагування
Fagusius (діскузія | приспівкы)
Рядок 1:
{{Інфобокс писатель <!-- for more information see [[:Template:Infobox Writer/doc]] -->
* 6. 10. 1883, Львів, Галичіна [Австро-Угорщіна, Україна] - †17. 4. 1972, Ню-Ёрк [США]
|name = Алексей Ґеровскый<br />
|image =
|caption = Алексей Ґеровскый
|pseudonym =
|birthdate = 6. октобер. 1883
*|birthplace 6. 10. 1883,= Львів, Галичіна [[Австро-Угорщіна, Україна] - †17. 4. 1972, Ню-Ёрк [США]
|deathdate = {{Датум смерти і вік|1972|4|17|1883|10|6|df=yes}}
|deathplace = Ню-Ёрк [[США]]
|occupation = [[Новинарь]]
|nationality =
|influences =
|influenced =
|signature =
|website =}}
 
'''Алексей Ґеровскый''' ([[6. октобер]] [[1883]] [[Львів]] - [[17. апріль]] [[1972]] Ню-Ёрк [[США]])
 
Новинарь, політічный діятель русофільской орьєнтації на Підкарпатьскій Руси і в США. Внук А. Добряньского, сын львівского русофіла, діректора Ставропігійского інштітуту в Львові, посланця австрійского парламенту Ю. Ґеровского і дівкы Добряньского Алексії. Быв выхованый вєдно з братами Ґеоргіём і Романом у діда А. Добряньского в Інсбруку. Учів ся в ґімназії в Інсбруку і Чернівцях, скіншів Чернівску універзіту.
 
Вєдно з братом Ґеоргіём в [[1903]] році пришов на [[Закарпатьска область|Підкарпатьску Русь]] з наміром навщівити село Ізу, тогдышный центер православного руху в краю. Были заперты угорьскыма властями, дали їх до арешту в Мараморош-Сігеті і Будапешті, скады їх пустили на основі апелації посланця угорьского парла­менту, Словака Мілана Годжу, будучого премєра Чеськословеньска. Свое діятельство зачав на Буковині выданём русофільскых новинок "Русская правда" (1910-1913). Про­вокатором угорьской поліції А. Ду-лішковічом Алексій быв втягнутый вєдно з братами до православно­го руху на Підкарпатьскій Руси. Добровольно пришов на Мараморош-Сігетьскый процес (1913-1914) протів православных Підкарпатьской Руси, быв запертый австро-угорьскыма властями за русофіль-ску агітацію, обвиненый із протіштатного діятельства. В 1914 р. втік до Руська, на зачатку войны зо вступом руськых войск до ґаличіны і на Буковину А. Ґеровскый ся вернув до Чернівців в ролі "стар­шего чиновника по особным пору­чениям" при руськім губернаторови. В 1915-1917 роках быв порадцём Міністерства загранічных діл Росії в проблематіці Австро-Угорьска і Балкану. По большевіцькім пере-вороті в Руську А. Ґеровскый як монархіста брав участь у білім ру-сі, в єкатеринодарі выдавав новинкы "Сдиная Русь", быв притомный в поході Добровольной армады Денікіна. Роспад білого руху, окупація ґаличіны Польском, Буковины Румуньском, зужує поле діятельства А. Ґеровского і застав­лять го сконцетровати ся на проблематіку Підкарпатьской Руси.
 
На [[Закарпатьска область|Підкарпатьскій Руси|]] в 20-ых роках снажыв ся зьєдинити силы русофілів і православной церькви, вів русофільску аґітацію край­него заміряня. Обвинив владу Чеськословеньска з несповніня своїх обіцянь штодо Підкарпать­ской Руси і єй автономії на основі Сан-Жерменьского договору. Брав участь на конгресі народностных меншин в Женеві, выступав із протічеськословеньскыма высту­пами, острыма нападами на міністра загранічных діл Чеськосло­веньска Е. Бенеша. В 1927 році быв выстягованый із ЧСР, одышов до Югославії, де створив "Карпаторусский комитет" (1927-1929). 3 цілём здобываня фінанцій оды­шов до США, де став на чело "Карпаторусского союзу" (1935-1938). За ёго пінязі підпоровав ру-офільскы силы на Підкарпатьскій Руси. 3 ініціатівы А. Ґеровского в 1936 року в Ню-Ёрку была створена пресаґентура КАРУС, задачов котрой было інформовати америцькых Русинів о сітуації на Підкар­патьскій Руси, подля інформацій Міністерства загранічных діл ЧСР тоту агентуру фінанцовали Нїмецько і Мадярьско. 12.-13.2.1937 року з ініціатівы А. Ґеровского в Ню-Ёрку быв Конгрес підкарпатьскых Русинів, котрый дав ултіма-івну подмінку даня Підкарпатьскій Руси автономії за два місяці. То было прічінов ускоріня в парламенті ЧСР законодарного проекту про першу етапу автономії Підкар­патьской Руси.
 
В часі крізы [[1938]] року А. Ґе­ровскый актівно выступав з підпоров автономістічных сил в Чесько-словеньску. На челі делегації америцькых русиньскых орґанізацій пришов до Прагы. На Підкарпать­скій Руси снажыв ся обєдинити русофілів і українофілів на антічеськословеньскій платформі. Зась быв выстягованый із Чесько­словеньска. В септембрі 1938 року вів переговоры про одрыв Підкар­патьской Руси од Чеськословеньска і підпорі мадярьской влады русофілам по припоїню Підкарпатьской Руси к Мадярьску. Ёго переговоры не мали належный выслідок, за то одышов до Югославії.
 
По окупації Підкарпатьской Руси (Карапатьской Україны) Мадярьском в марцю [[1939]] року вер­нув ся до США. Почас 2. світовой войны мав ілузію штодо трансформації Совєтьского союзу, остро выступив протів планів презідента ЧСР в еміграції о навернутю Під­карпатьской Руси по войні ку Чесьскословеньску. Обернув ся листом ку Сталінови з просьбов о припоїня Підкарпатькой Руси до Совєтьского союзу. Но і тот раз ілузії А. Ґеровского не были зреалізованы, бо Сталін, анектовавши Підкарпатьску Русь, выголрсив Русинів за Українців. В послідніх роках А. Ґеровскый выступав на сторонках русофільского америцького часопису "Свободное слово Карпатской Руси" з остров крітіков політікы українізації влас­тями Совєтьского союзу на Під­карпатьскій Руси, але тыж із кріті­ков Ватікану і уніатьской церькви.
 
Література: Ґеровскый А. Краткая автобиография. Свободне слово Карпатской Руси, XIV, 5-6, , с. 2-3. 3 ЕНЦІКЛОПЕДІІ ІСТОРІІ I КУЛТУРЫ РУСИНІВ, Проф. Іван ПОП, доктор історічных наук
 
[[ru:Геровский, Алексей Юлианович]]
[[Катеґорія:Русины]]