Ґриґорій Жаткович: Роздїлы міджі ревізіями

Вилучено вміст Додано вміст
доповненя
доповненя
Рядок 39:
 
=== По вертаню в Америку ===
 
[[Файл:Gregory Zatkovich grave.jpg|thumb|right|Родинный груб Жатковичув на католицькум теметові Калварія в [[Питтсбург|Піттсбурґу]]]]
Жаткович из родинов ся вернув до Америкы в авґусті 1921. У тум самум році опубліковав справозданя-спомины (''Expose''), провюг дакулько публічных лекцій за свою політичну діятельнусть у Європі. Потум у 1920. и 1930. роках лишив активну роль у русинськуй політиці. У 1926–1932 рр. быв правным радником [[Соєдиненіє|Соєдиненія]] и єпископа [[Піттсбурґська архієпархія|Русинського грекокатолицького екзархату]].<ref name="magocsi" />
 
Рядок 46:
Як ся видит, Жаткович нияк не коментовав розпад Чехословакії и [[Перва вѣденьска арбитража|мадярську анексію Пудкарпатя]] в 1938–1939 рр. У русинську політичну діятельнусть вернув ся в септемброви 1941. Того місяця основав місячну новинку [[The Carpathian]], котра давала інформацію за судьбу Русинув у Європі. Загнав удкрытоє письмо «америцькым Карпаторосам [''Carpathian Russians'']» и письма презідентам США ([[Франклін Рузвелт]]) и Чехословакії ([[Едвард Бенеш]], у екзилі), прикликуючи ид обновленю Чехословакії включно з Пудкарпатськов Русьов.<ref name="magocsi" />
 
14. децембра 1941 Жаткович основав Америцьку карпаторосійськукарпаторусску раду (''American Carpatho-Russian Council''), што ся збулша складала з общественных лідерув, споєных из [[Соєдиненіє|Соєдиненієм ґрекокатолических русских братств]]. Рада ся пак обєдинила з КарпаторосійськымКарпаторусскым єдинством (''Carpathian-Russian Unity''), орґанізаційов пуд веденьом православного сященика [[Иван Ладижинськый|Ивана Ладижинського]].
22. марта 1942 тоты дві орґанізації утворили [[Америцька карпаторосійськакарпаторусска централна конференція|Америцьку карпаторосійськукарпаторусску централну конференцію]] при присутстві дакулькох лідерув [[Конґрес США|америцького Конґреса]], судцюв и чехословацькых урядникув у екзилі (включно з віцепремьєром [[Ян Масарик|Яном Масариком]] и уповномоченым міністром [[Ян Папанек|Яном Папанком]]). На туй самуй стрічі была прията Обща декларація, што ясно проголошовала єден из главных цілюв Централної конференції: «Услобоженя Карпаторосії уд бруталної окупації Мадярами, и єї возъєдиненя з Чехословакійов як автономної самоуправної державы подля требовань [[Сен-Жерменскый договор (1919, малый)|Сен-Жерменського договора]]».<ref name="magocsi" />
 
Жаткович ся в функції сопредсідника Централної конференції стрічав из Едвардом Бенешом, коли тот офіційно нащивив США в марті 1943 р. Бенеш устно пристав на Жатковичово воззваня за русинську автономію в обновленуй Чехословакії, хоть у письмовому звіті ся условив май имглаво. У тайнум звітови [[Уряд стратеґічных служб]] США ознамовав, же «до чехословацького табору мож причислити лем малу часть заінтересованых політиков америцькых Карпаторосув». Централна конференція сперла діятельнусть уже в кунци 1943. року. Жаткович, зась удступивши уд європейської політикы, не участвовав у протестах америцькых Русинув против [[Закарпатска Украина#Ликвидация Закарпатской Украины|анексії Пудкарпатя Совітськым Союзом]]. Из другого бока, на зачатку [[Студена война|Студеної войны]] вєдно з републиканами глядав сімпатізантув комунізма на [[Міністерство загранича США|Міністерстві загранича США]] (Державнум департаменті)]].<ref name="magocsi" />
 
Послідні дві десятьруча живота занимав ся юрідичнов практиков. Умер у Піттсбурґу 27. марта 1967.<ref name="magocsi" />
Вмер в Піттсбурґу в роцї 1967.
 
== Личный живут ==
[[Файл:Gregory Zatkovich grave.jpg|thumb|right|Родинный груб Жатковичув на католицькум теметові Калварія в [[Питтсбург|Піттсбурґу]]]]
 
У 1915 р. ся взяв из Леонов Котаймер (Kotheimer, 1888—1974), дівков дохтора-еміґранта из Німеччины. Мали сім діти, межи котрыма были Ґриґорій мл. («Тед», 1916—2003) и Іоанна (Joan) Ірма (1917—1921).<ref name="magocsi" />
 
Родичі го кликали ''Gerő'' (уд мадярського ''Gergely – Ґриґорій''), пак ся тото в Америці перемінило на ''Джеррі''. В утцьовых документах ся родина писала ''Zsatkovics''. Ґриґорій ся раз писав як ''Zsatkovich'', дале в Європі тото перемінив на ''Zatkovich''. У тогочасных русинськых и чеськых публікаціях мож ищи стрітити форму ''Žatkovič''. Днешні анґлоязычні публікації майчасто хоснують варіант ''Zhatkovych''.<ref name="magocsi" />
 
У 1960. році Жаткович припутав увагу пресы, даруючи [[Рыцарь|рыцарські званя]] «цімборам краины [Пудкарпатської Руси]»<ref name="magocsi" /><ref>[https://img9.newspapers.com/clip/22415556/1960-czech-bell-zatkovich/ Oakland 'Czar' Dubs Knights // ''Pittsburgh Press,'' 04.12.1960]</ref>.
 
== Памнять ==
 
У 1992 р. Ґриґорій Жаткович быв посмертно удостоєный [[Орден Томаша Ґарриґа Масарика|Ордена Томаша Ґарриґа Масарика]] IV. ступеня.<ref name="magocsi" />
 
У [[Націоналный памнятник на Віткові|Націоналному памнятнику на Віткові]] в Празі хранит ся Жатковичув бюст 1936 р. авторства [[Йолана Мондичова|Йоланы Мондич]]. Меморіалні дощкы в споминку Жатковича были уміщені на фасады сільської рады в [[Голубинноє|Голубиннум]] и варошської рады у [[Свалява|Сваляві]] в 1990. роках.<ref name="magocsi" /> В ошколнум краєписнум музею Голубинного мож найти дакулько експозіцій за Жатковича.<ref>{{статя|автор =Ростислав Буняк, Іванна Дюлай|назва =Закарпаття: Мешканці с.Голубине вшанували пам’ять першого губернатора Підкарпатської Русі|выданя =Закарпаття онлайн (05.12.2006)|одказ =https://zakarpattya.net.ua/News/4277-Zakarpattia-Meshkantsi-s.Holubyne-vshanuvaly-pam%E2%80%99iat-pershoho-hubernatora-Pidkarpatskoi-Rusi}}</ref>
== Референції ==