Ґриґорій Жаткович: Роздїлы міджі ревізіями
Вилучено вміст Додано вміст
доповненя |
доповненя |
||
Рядок 11:
=== В Америці ===
Скоро по еміґрації Ґриґоріюв отець Павел Жаткович завзяв передньоє місто в русинському житю Америкы. Быв змежи основателюв вплывного [[Соєдіненіє|Соедіненія Грекокатолических Русских Братств]], пак став главным редактором новинкы Соедіненія, [[АРВ|«Американского русского вѣстника»]]. Ґриґорій Жаткович ся сам нияк не анґажовав у діла русинськых іміґрантув.<ref name="magocsi" />
[[Файл:Zhatkovych-Declaration-of-Common-Aims.jpg|thumb|right|Жаткович пудписує Декларацію общых цілюв [[Централноевропска Уния|Централно-європейської Унії]]]]
У юлію 1918 р. была основана [[АНРУР|Америцька Народна Рада Угро-Русинув]]. Пуд конець септембра, Народна Рада сконтактовала Ґриґорія Жатковича, котрый ся согласив на роль правного радника и офіційного представителя. Жаткович пак участвовав у составленю меморандума діля презідента США [[Вудро Вилсон|Вудрова Вілсона]] и вєдно з [[Михаил Ганчин|Михаилом Ганчином]] приладив анґліцькый переклад.<ref>Протоколъ-Записница, с. 29</ref> Из помочов пенсілванського конґресмена [[Ґай Едґар Кемпбелл|Ґая Е. Кемпбелла]] делеґація Народної Рады в чолі з Жатковичом была закликана на аудієнцію в презідента, котра ся удбыла 21. октовбра 1918. Змежи політичных лідерув іміґрантув лем Жаткович и [[Томаш Ґарік Масарік|Томаш Масарик]] мали личный контакт из презідентом США. Делеґація представила Вілсонови свуй меморандум из трьома варіантами будучности Угорської Руси, были то независимусть, изъєдиненя («сполочна Управа»<ref>Протоколъ-Записница, с. 34</ref>) из Русинами [[Галич]]і и [[Буковина|Буковины]], або автономія в границях Угорщины. Намісто сих опцій Вілсон рекомендовав изъєдинити ся у федерацію из даяков братськов словянськов державов на правах автономії.<ref name="magocsi" />
Такой 23-25. октовбра 1918 удбыла ся стріча [[Централноевропска Уния|Централноєвропейської Демократичної Унії]] в [[Филаделфия|Філаделфії]], де Жаткович зась вюг делеґацію Угро-Русинув. Вєдно з представителями 20 далшых народув пудписав Декларацію общых цілюв.<ref>[http://www.carpatho-rusyn.org/fame/proc.htm Декларація из пудписом Жатковича] (carpatho-rusyn.org).</ref> 25. октовбра америцькі Русины ся стрітили з Масариком, жебы продіскутовати злученя з Чехословакійов, включно из будучым статусом Русинув и границями їх автономії.<ref>Žatkovič, Expose, с. 5</ref>
На засіданю 12. новембра 1918 Народна Рада прияла тзв. Скрентонську резолуцію за злученя из Чехословакійов на правах автономії и становила теріторію будучої русинської адміністрації. Приятоє было ай Жатковичово внесеня провести плебісціт межи америцькыми Русинами, де бы ся могли высловити за будучнусть Русинув у Європі.<ref>{{статя|назва =Протоколъ Изъ Засѣданія Америк. Народной Рады Угро-Русиновъ, подержаного дня 12-го Ноябрья, 1918., въ Скрентонъ, Па., въ "Casey Hotel."|выданя =Американскій Русскій Вѣстникъ (21.11.1918)|сторінкы =2}}</ref> Плебісціт быв проведеный у децембрі 1918 непрямым голосованьом. За злученя из Чехословакійов проголосовали 66,4% (732 из 1102) делеґатув.<ref>{{статя|автор =Joseph Danko|назва =Plebiscite of Carpatho-Ruthenians in the United States Recommending Union of Carpatho-Ruthenia with the Czechoslovak Republic|выданя =The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States|выпуск =XI/1-2|рік =1964-1968|одказ =https://uvan.org/wp-content/uploads/2014/05/Annals-of-UVAN-1964-1968-1-2.pdf|сторінкы =184-207}}</ref>
=== В Європі ===
[[Файл:Uhro-Rusinia map.jpg|thumb|right|340px|Мапа Угро-Русинії, прилажена Жатковичом діля мирової конференції]]
Узброєні резултатами плебісціта, Жаткович и голова Америцької Народної Рады [[Юлій Ґардош]] рушили на [[
12. марта 1919 Жаткович и Ґардош прийшли до Ужгорода, де мали поінформовати містных політикув за Скрентонську Резолуцію и наговорити їх на чехословацьку опцію. Докы булша часть Пудкарпатя была пуд контролов Мадярщины (раз [[Перва мадярска република|демократичної]], пак [[Мадярска Совѣтска Република|совітської]]), могли ся стрічати лем из ведучыми [[Ужгородська Народна Рада|Ужгородської Народної Рады]]. Пуд конець апріля Жаткович пушов назад до Прагы и Паріжу просити дозвул чехословацькому войськови поступити дале на восток хоть лем до Мукачова. Тото ся пак стало на зачатку мая 1919.<ref name="magocsi" />
▲Узброєні резултатами плебісціта, Жаткович и голова Народної Рады [[Юлій Ґардош]] рушили на [[Парижська мирова конференція|мирову конференцію]] до Парижу, де прибыли 14. фебруара 1919. Вєдно з [[Антоній Бескид|Антонійом Бескидом]] утворили Русинську Комісію, котра мала репрезентовати вшиткых Карпато-Русинув.<ref name="magocsi" />
На основі [[Сант-Жерманьскый пакт (1919, мінорітный)|пакту із Ст. Жерман]] з [[10. октобра]] [[1919]] ся пак Підкарпатьска Русь стала частёв Чеськословеньска. Договор становив, же Підкарпатьска Русь буде автономнов єдиніцёв. Наперед тому ся так по вынику републікы не зробило.<ref>http://psp.cz/eknih/1935ns/ps/stenprot/105schuz/s105001.htm</ref>
26. апріля [[1920]] Масарік становив Жатковіча першым ґувернером Підкарпатьской Руси. Але взглядом на несповнїня русиньскых пожадавок на автономію 17. апріля [[1921]] резіґновав і занедовго ся вернув назад до Пітсбурґу і дале ся занимав право.
По навернутю до США ся курто неґатівно выражав о чеськословенькій політіцї к Підкарпатьскій Руси. У році 1921 написав малу книжку ''[[Експозе (книга) |Открытя-Експозе]]'' у якій свідчів свій погляд на подїї коло заснованя Чеськословеньска. В часї [[Друга світова война|2. світовой войны]] своє антічеськословеньске одношіня переоцїнив і започав выдавати часопис ''The Carpathian'' (1941-1943), у котрім ся выражав за обновлїня Чеськословеньска з трёма рівностоячіма націями - [[Чехы|Чехами]], [[Словаци|Словаками]] і [[Русины|Русинами]].
| |||