Андрей Сладкович: Роздїлы міджі ревізіями

Вилучено вміст Додано вміст
Igor Kercsa (діскузія | приспівкы)
доповнѣня
Igor Kercsa (діскузія | приспівкы)
мала оправа
Рядок 36:
[[File:Banská Štiavnica Trojice Pischlov dom 01.jpg|thumb|262px|Банска Щавниця, Дом Марины]]
[[File:Banská Štiavnica Trojice Pischlov dom 02.jpg|thumb|262px|...и памятна табла на ньом]]
'''Андрей Сладкович''' (властным меном '''Ондрей Браксаторис''', псевдонимы: Andrej Braxatoris-Sládkovič, Andrej Sládkovič, Ondřej Krasyslav Sládkovič) (* [[31. марец]] [[1820]], [[Крупина]] – † [[20. апріль|20. апрѣль]] [[1872]], [[Радвань (Банска Быстриця)|Радвань над Гроном]]), быв словацкый евангеличныйевангелицкый [[священик]], [[поет]], литературный критик, [[Публицистика|публициста]] и [[перекладатель]]. На его честь названа [[планетка ]][[4781 Sládkovič]], гимназия в Банской Быстрици, ай в Крупинѣ — [[гимназия]], [[музей]] и [[парк]]. На споминку о поетови каждорочно од року 1960 одбывать ся рецитаторскый конкурз Сладковичова Радвань.<ref name=Osobnosti/>
 
== Биография ==
Походив з худобной родины учителя яко 8. дѣтвак зоз 14. Через худобность учив ся перерывчасто и де была можность: в зачаточной школѣ в [[Крупина|Крупинѣ]] (1826–1830), пак в [[Перовчаны|Перовчанох]] (1830–1831, по мадярскы), пак на [[Пиаристы|пиаристичной]] гимназии в [[Крупина|Крупинѣ]] (1831–1832), на евангеличномевангелицком лицею в Банской Щавници (1839–1840), де запознав ся з поезиев Коллара и Голлого и сам зачав писати свои первы вершы. При том заробляв собѣ на штудии подомовым учительством. В роках 1839–1840 учив в заможной родинѣ Пишловых (Pischl), де залюбив ся до своей ученицѣ Марины. В роках 1840–1842 штудовав [[Теология|теологию]] на евангеличномевангелицком лицею в [[Прешпурк]]у,<ref name=Osobnosti/> де ся спознав з [[Людовит Штур|Людовитом Штуром]] и глубоко ся прояв його народовецкым духом. В той добѣ його вершы первый раз появили ся в публикации в І. рочнику алманаха ''Нѣтра'' (1842).<ref name=Otto>Ottův slovník naučný.</ref> Ту ся спознав и зоз русскыма штудентами, котры му пак подаровали цѣлого [[Александр Пушкин|Пушкина]].<ref name=SME>Životopis Andreja Sládkoviča.</ref> В роках 1843–1844 штудовав [[Теология|теологию]] на универзитѣ в [[Галле (Сас-Ангалт)|Галле]], а тымчасом Марину Пишлову оддали за едного богатого цукраря. В роках 1844–1845 на память о той любости написав лиричну поему ''Марина''. За тым в роках 1845–1846 слѣдовала його друга лирично-епична поема ''Дьетван'' (Легинь з Дьетвы). По штудиях еще пару рокы пробывав домашным учительом, аж в року 1847 быв высвяченый на священика, достав фару в [[Грохоть|Грохотѣ]] и оженив ся з Антониев Юлиев Сековичовов,<ref name=SME/> з котров пак мали девятеро дѣтей. В року 1849 быв арештованый и выслухованый мадярскыма револучныма гардистами за свои народовецкы погляды. В року 1856 быв пересунутый до [[Радвань (Банска Быстриця)|Радвани над Гроном]], де служив до конця живота.
 
== Творба ==