Ярослав Качмарчык: Роздїлы міджі ревізіями

Вилучено вміст Додано вміст
дрібны оправы
мНемає опису редагування
Рядок 1:
[[Файл:Jaroslav Kacmarcyk.jpg|thumb|right|Ярослав Качмарчік]]
'''[[Доктор філозофії|PhDr.]] Ярослав Качмарчік''' ([[26. юла]] [[1885]], [[БільцареваБілцарева]], [[Ракусько-Угорьско]] - приближно [[1944]]) быв [[Лемкы|лемківскый]] [[політік]], [[правник]] тай презідент [[Руська народна републіка Лемків|Русиньской народной републікы Лемків]].
 
== Жывот ==
=== Молодость ===
Ярослав Качмарчік ся народив в селї БільцареваБілцарева, ёго нянё, реверенд [[Теофіль Качмарчык|Теофіл Качмарчік]], быв знамым [[священик]]ом і русиньскым дїятелём. Молодый Ярослав відїв од вітця приклад. На ёго желаня штудовав на Львівскій універзітї, де здобыв докторат філозофії.
 
=== Політік ===
В часї [[Перша світова война|першой світовой войны]] служыв Качмарчік в ракусько-угорьскім войску. По скінчіню войны хотїв вывжыти роспад Ракусько-Угорьска і вырішыти о політічній долї Лемків. В резултатї того зорґанизовав Качмарчік і дакілько далшых дїятелїв (передовшыткым [[ґрекокатолицька церьков|ґрекокатолицькых]] священиків, [[учітель|учітелїв]], [[правник]]ів, і [[рольник]]ів політічный рух в [[Карпаты|Карпатах]]. Выслїдком было дня [[5. децембра]] [[1918]] проголошіня незалежности [[Русиньска народна републіка Лемків|Лемко-русиньской републікы]] у [[Флоринка|Флоринцї]].
 
Тогды быв Качмарчік на чолї Русиньской рады в своїм роднім селї БільцареваБілцарева. Як много Лемків своёй добы, почув силну културну близкость до [[Росіяне|Росіян]] тай обгаёвав споїня з Росіёв. Взглядом на то, же Качмарчік быв [[антікомунізм|антікомуніста]] і в тім часї не было споїня з Росіёв можливе, підпоровав зато споїня з [[Чеськословеньско]]м як провізорне рішіня до той добы, як скінчіть Російска домова война в Росії вітязством білоґвардейцїв.
 
В януарї [[1919]] ся Качмарчік став презідентом републікы. Нововыникла Друга Польска републіка але мала з Лемками іншы планы, хотїла перевзяти контролю над републіков. То вело к чіселным конфліктам. Стовкы Лемків, якы служыли в польскій армії, повтїкали за граніцї пронаслїдованы войском. Жебы тото вырішыти пішов Качмарчік до Варшавы вести говоры.