Русиньскый язык: Роздїлы міджі ревізіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
одказы |
||
Рядок 46:
# кінцём 20. років были пробы адоптовати закарпатьскый варіант списовного україньского языка
# друга етапа ся зачінать роком 1945 а кінчіть шк. р. 1952/53, коли україньскый язык быв адміністратівно заведженый як навчалный (учебный) язык на северовыходній Словакії (в селах, де жыє русиньске жытельство) і установленый як „єдиный списовный язык Русинів“. КПС подля совєтьского прикладу, реалізованого на бывшій Підкарпатьскій Руси (по р. 1946 – Закарпатьскій области Україны) вырїшыла, же списовный україньскый язык буде списовным языком Русинів на Словеньску а Русины урядно ся будуть означовати як жытелї україньской народности,
# третя етапа є звязана з тзв. українізачным процесом, т. є. зо взником і роботов професіоналных україньскых народностных і културных інштітуцій в русиньскім реґіонї в першій половинї 50-х років 20. ст., підпорованых чеськословеньсков владов (Катедра україньского языка і літературы і Выскумный кабінет україністікы на ФФ в Пряшові УПЙШ в Кошіцях, УНТ і ПУНА в Пряшові, МУК у Свіднику, [[КСУТ]] у Пряшові, Україньске оддїлїня в Пряшові СПВ в Братїславі, [[КСУТ]], яке вдавало белетрію, научну літературу і учебникы україньского языка, редакції ''Нове життя, Дружно вперед, Дукля''), Україньске штудіо СРо в Пряшові і ін.).
Історія списовного языка Русинів потверджує, же недостаток властной інтеліґенції, котра бы была главным представителём і ведучов силов у процесї розвоя і утверджованя народной ідентіты, быв главнов прічінов того, же Русины нїґда не были схопны довести ідею властного списовного языка до успішного кінця.
| |||