Вікіпедія

Константин Матезонскый

хормайстер

Константин Матезонскый, *1794, Российска империя – †28. децембер 1858, Унгвар, Мадярске кральовство — закладатель, диригент и хормайстер первого в Угорской Руси полифоничного (четыриголосого) хору Гармония (од р. 1834) в Унгварѣ.[3][4][5][6]

Константин Матезонскый
псевдоним: Бѣлорусин[1]
Чинность музикант, хормайстер
Сфера хорова музика, хоровий спів, диригентство, Поліфонія
Уроджѣня 1794
Российска империя
Упокоеня 28. децембер 1858
Унгвар, Мадярске кральовство
Причина смерти запал печункы[2]
Похованя Ужгород
Учні Иван Силвай
Значима особа Василь Довгович
GKG:/g/11vk9ss3s;

Биографичны податкы едітовати

До Унгвару пришов в року 1833 з Перемышля,[5][3] де быв под псевдонимом Бѣлорусин спѣваком катедралного хора.[1] Призвиско Матезонскый выгадане, його особность повна тайны, дозвол на селитву в Унгварѣ не достав, бо не мав пас. Зато, же фахово ся розумѣв на музицѣ, было му понукнуте, жебы ся вернув до Перемышля за легитимациями, а так буде приятый за хормайстра катедралного хора. Понеже ниякых легитимаций не мав ани в Перемышлю, Матезонскый одышов до Мукачова, а одты дав знати, же го не пустили до Польщи. За первый рок жив в монастырю яко гость поета и священика Василя Довговича, декана Мукачовского деканата, котрый даколько разы писав до викаря Йоанна Чурговича, ци не мог бы Матезонскый достати пост без паса. Аж наконець в осени 1834 епархия пристала на то, жебы провадив церковный хор без легитимации особы. Была му становлена мѣсячна платня 10 флорины, але квартель и кост достав задарь в семинарии.[2] Матезонскый жив фурт в худобности.[5]

О свойом походжѣню и особности никому нич не прозрадив. Коли раз А. Духнович, з котрым ся приятелили, пробовав ся дознати тайну, напоивши свого сполубесѣдника вином, Матезонскый ся остро подхватив: «Знам, де сѣгаш, Россиянин тайну не вызрадить!» Умер хормайстер 28. децембра 1858 по тыждньовой хворотѣ — запалу печункы. В послѣдны минуты його живота коло постели умираючого были його ученици Иван Силвай, Андрей Медведий и диригент Гармонии Михайло Лихварчик.[2]

Погребеный быв на теметовѣ при ужгородском замку. В совѣтской добѣ, при ликвидациии теметова, надгробок передали до фондох музея, умѣщеного в замку.[6]

Хор и репертоар едітовати

Хор Матезонского называв ся Гармония. Полифоничный спѣв быв на тот час новотов не лем в Унгварѣ, але и в Австрийской империи. Хор продовжив свою чинность и по смерти Матезонского, веце як 100 рокы.[3][6] Репертоар Гармонии чинили литургичны творы и духовны концерты Д. Бортнянского, украинскы и русинскы спѣванкы: Мир вам, братя; Руська земле, наша мати; Дай нам, Боже, добрый час; Думы мои, думы; Я Русин 6ыл; На войну иду; Ой, на горѣ жыто; а тыж русскы народны спѣванкы и романсы: Черная шаль, Выхожу один я на дорогу, творы О. Верстовского. Выступлѣня хора зыскали величезный успѣх, як свѣдчать рецензии в тогочасной пресѣ.[1]

Од року 1936 Гармония выступовала на габах Радио Кошицѣ зо службов Божов, колядами, духовныма спѣвами и людовыма спѣванками. Послѣдным ей диригентом быв Никифор Петрашевич, высвяченый 23. марца 1941 в Ужгородѣ и абсолвовавшый Будапештску конзерваторию в року 1943.[7]

Жерела и одказы едітовати

  • Алмаший М.: Матезонский Константин // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 русс. Сс. 248–249.
  • Гайдук В. М.: Історія становлення та розвитку хорового мистецтва Закарпаття в ХІХ – ХХ столітті //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2011. № 1. укр. С. 17–21 Доступне онлайн
  • Грін О. О.: Константин Матезонський — засновник професійної музики Підкарпатської Русі у першій половині XIX ст. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 14 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет — Ужгород: СМП «Вісник Карпат», 2005 укр. Сс. 51–55 Доступне онлайн
  • Федір Ковач: Матезонський Костянтин //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 укр. , с. 213
  • Павленко Г. В.: Матезонський Костянтин //Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 укр.
  • Росул Т.: Матезонський // Українська музична енциклопедія. Т. 3: Л – М / Гол. редкол. Г. Скрипник — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. укр. С. 338.
  • Матезонський Костянтин. ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка. http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=158. [перевірено 2021-01-18]. укр.

Референции едітовати

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 Росул Т.
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Грін О. О.
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 Алмаший М.
  4. ↑ Федір Ковач
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 Павленко Г. В.
  6. ↑ 6,0 6,1 6,2 ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка
  7. ↑ Гайдук В. М.
Обтримане з "https://rue.wikipedia.org/w/index.php?title=Константин_Матезонскый&oldid=139873"