Константин Матезонскый

Константин Матезонскый, *1794, Российска империя28. децембер 1858, Унгвар, Мадярске кральовство — закладатель, диригент и хормайстер первого в Угорской Руси полифоничного (четыриголосого) хору Гармония (од р. 1834) в Унгварѣ.[3][4][5][6]

Константин Матезонскый
псевдоним: Бѣлорусин[1]
Matezonsky.png
Чинность Хормайстер, музикант
Уроджѣня 1794
Мѣсто роджѣня Российска империя
Упокоеня 28. децембер 1858
Мѣсто смерти Унгвар,
Мадярске кральовство
Причина смерти запал печункы[2]
Константин Матезонскый на Викискладѣ

Биографичны податкыРедагувати

До Унгвару пришов в року 1833 з Перемышля,[5][3] де быв под псевдонимом Бѣлорусин спѣваком катедралного хора.[1] Призвиско Матезонскый выгадане, його особность повна тайны, дозвол на селитву в Унгварѣ не достав, бо не мав пас. Зато, же фахово ся розумѣв на музицѣ, было му понукнуте, жебы ся вернув до Перемышля за легитимациями, а так буде приятый за хормайстра катедралного хора. Понеже ниякых легитимаций не мав ани в Перемышлю, Матезонскый одышов до Мукачова, а одты дав знати, же го не пустили до Польщи. За первый рок жив в монастырю яко гость поета и священика Василя Довговича, декана Мукачовского деканата, котрый даколько разы писав до викаря Йоанна Чурговича, ци не мог бы Матезонскый достати пост без паса. Аж наконець в осени 1834 епархия пристала на то, жебы провадив церковный хор без легитимации особы. Была му становлена мѣсячна платня 10 флорины, але квартель и кост достав задарь в семинарии.[2] Матезонскый жив фурт в худобности.[5]

О свойом походжѣню и особности никому нич не прозрадив. Коли раз А. Духнович, з котрым ся приятелили, пробовав ся дознати тайну, напоивши свого сполубесѣдника вином, Матезонскый ся остро подхватив: «Знам, де сѣгаш, Россиянин тайну не вызрадить!» Умер хормайстер 28. децембра 1858 по тыждньовой хворотѣ — запалу печункы. В послѣдны минуты його живота коло постели умираючого были його ученици Иван Силвай, Андрей Медведий и диригент Гармонии Михайло Лихварчик.[2]

Погребеный быв на теметовѣ при ужгородском замку. В совѣтской добѣ, при ликвидациии теметова, надгробок передали до фондох музея, умѣщеного в замку.[6]

Хор и репертоарРедагувати

Хор Матезонского называв ся Гармония. Полифоничный спѣв быв на тот час новотов не лем в Унгварѣ, але и в Австрийской империи. Хор продовжив свою чинность и по смерти Матезонского, веце як 100 рокы.[3][6] Репертоар Гармонии чинили литургичны творы и духовны концерты Д. Бортнянского, украинскы и русинскы спѣванкы: Мир вам, братя; Руська земле, наша мати; Дай нам, Боже, добрый час; Думы мои, думы; Я Русин 6ыл; На войну иду; Ой, на горѣ жыто; а тыж русскы народны спѣванкы и романсы: Черная шаль, Выхожу один я на дорогу, творы О. Верстовского. Выступлѣня хора зыскали величезный успѣх, як свѣдчать рецензии в тогочасной пресѣ.[1]

Од року 1936 Гармония выступовала на габах Радио Кошицѣ зо службов Божов, колядами, духовныма спѣвами и людовыма спѣванками. Послѣдным ей диригентом быв Никифор Петрашевич, высвяченый 23. марца 1941 в Ужгородѣ и абсолвовавшый Будапештску конзерваторию в року 1943.[7]

Жерела и одказыРедагувати

  • Алмаший М.: Матезонский Константин // Поп, Иван. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: Изд-во В.Падяка, 2001. — 431 с. ISBN 966-7838-23-4 (русс.) Сс. 248–249.
  • Гайдук В. М.: Історія становлення та розвитку хорового мистецтва Закарпаття в ХІХ – ХХ столітті //Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. 2011. № 1. (укр.) С. 17–21 Доступне онлайн
  • Грін О. О.: Константин Матезонський — засновник професійної музики Підкарпатської Русі у першій половині XIX ст. // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 14 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет — Ужгород: СМП «Вісник Карпат», 2005 (укр.) Сс. 51–55 Доступне онлайн
  • Федір Ковач: Матезонський Костянтин //Краєзнавчий словник русинів-українців. Пряшівщина. Упорядник Федір Ковач. — Пряшів: СРУСР, 1999. ISBN 80-85137-15-1 (укр.) , с. 213
  • Павленко Г. В.: Матезонський Костянтин //Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Малий енциклопедичний словник. Ужгород, 1999. ISBN 966-7242-10-2 (укр.)
  • Росул Т.: Матезонський // Українська музична енциклопедія. Т. 3: Л – М / Гол. редкол. Г. Скрипник — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. (укр.) С. 338.
  • Матезонський Костянтин. ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка. http://www.biblioteka.uz.ua/zak/show.php?showFull=158. Одказ перевіреный 2021-01-18. (укр.)

РеференцииРедагувати

  1. 1,0 1,1 1,2 Росул Т.
  2. 2,0 2,1 2,2 Грін О. О.
  3. 3,0 3,1 3,2 Алмаший М.
  4. Федір Ковач
  5. 5,0 5,1 5,2 Павленко Г. В.
  6. 6,0 6,1 6,2 ЗОУНБ ім. Ф.Потушняка
  7. Гайдук В. М.