Кирил Галас
Кирил Галас, *4. апрѣль 1921, Иза Хустского округу Подкарпатской Руси – †5. августа 1995, Ужгород, Украина — поет, педагог, лингвиста, литературознатель.[1]
Кирил Галас | |
---|---|
укр. Кирило Йосипович Галас | |
Увидьте фото | |
Познатый як | языкознавець |
Уроджѣня | апріля 4., 1921 |
Иза, Подкарпатска Русь | |
Упокоеня | авґуста 5., 1995 (74 р.) Ужгород, Украина |
Научна робота | |
Сферы наук | филология |
Ученый ступень | кандидат филологии, 1961 |
Alma mater | УжНУ |
***
Ту можуть быти податкы з Wikidata, не контролованы авторами статѣ |
„ | Кирил Галас быв блискача особность — высокого интелекта языкознатель, полиглот, талентованый педагог, зрѣлый поет, трудолюб, котрому педагогия и наука были призваньом, а не лем службов | ” | |
|
Биография
едітовати- Штудии[2]
- Походив зоз селянской родины Йосифа Галаса и Марии Изай яко восьмый дѣтвак. Учив ся в Изянской народной школѣ (1927–1932) и Хустской гимназии (1932–1940). В роках 1941–1944 штудовав славистику и нѣмецку филологию на гуманитной факултѣ Будапештской универзиты, де школне про подкарпатскых штудентох было 30 разы менше номиналного, але через приближѣня фронта не докончив штудии.
- Працовны мѣста[1]
- Професор Хустской гимназии (1.09.1944–25.08.1945), директор середньой школы Волового (1945–1948), заступник директора Драговской середньой школы (1948–1952), учитель украинского языка в середньой школѣ Горинчова Хустского району (1952–1954). В року 1952 екстерно докончив оддѣлѣня «Українська мова і література» филологичной факулты УжДУ. Штудовав там тыж на ашпирантурѣ (1954–1957) и в року 1958 подав дизертачный елаборат «Топонімія Закарпатської області (назви населених пунктів)», в року 1961 зыскав ступень кандидата филологии. Од року 1963 — доцент катедры украинского языка УжДУ. В року 1985 пензионовав.
- Пензийны рокы
- Продовжовав выступовати в периодичной пресѣ з мемуарныма и литературно-историчныма статями, зокрема о А. Духновичови, М. Грицакови, Г. Стрипском. Його послѣдна публикация, Загадковий доктор Іван Гарайда появила ся в журналѣ Тиса (1995, № 1–2, с. 93–94).[1] Трагична нагла смерть постигла го 5. августа 1995, коли быв зраженый автом, вертаючи ся въедно з женов зо свого загородного керта.[2]
Литературна творба
едітоватиВершы зачав писати од року 1939, в гимназии, по русскы. Йому належали псевда Красин, М. Дрозд, К. Вершан, криптонимы М. Д., Г. К. Публиковав ся в новинцѣ Русское слово, в Литературной недѣли, в колективных зберьках 12 (1940), Будет день (1941, передслово Петра Линтура; тут были девять поезий и два повѣданя К. Галаса).[1]
В Будапештѣ в часѣ штудий въедно з Йосифом Архийом належав до групы штудентох, котры под вплывом лекций професора Иштвана Кньежи перешли на украинофилску ориентацию. В року 1943 Подкарпатске Общество Наук спонзоровало выданя колективной поетичной зберкы Перед сходом трьох авторох, Й. Архия, Ю. Барвѣнка (Ю. Керекеша) и К. Вершана (К. Галаса), котры зачали писати по украинскы. Лем една мадярска новинка позитивно оцѣнила тоту зберку, а была то социал-демократична Népszava.[2] Од року 1944 його скоршы поезии ся появляють в антологиях и ретроспективных зберьках, а в совѣтскый час лем зрѣдка в областной периодицѣ.[1]
Научны публикации
едітовати12 научных публикаций К. Галаса появили ся еще в роках 1942–1944 в Литературной недѣли, котру выдавало Подкарпатске Общество Наук. Тоты суть з такых тем:[2]
- позычаня:
- Про болгарскѣ вплывы на нашѣ діялекты, 1942;
- Ще о болгаризмахъ, 1943;
- етимология (Осонь, 1943);
- диалектология:
- Пару словъ о словахъ, 1942
- Народнѣ назвы частей рѣки ,1943, 1944;
- ономастика: (Григорій ци Георгій?, 1943);
- история и крайопис:
- Листъ Георгія Блажовського изъ року 1734 (1943);
- Переказъ про грековъ (1943);
- Ще один примѣрникъ (о букварю 1699, 1944);
- литературна наука:
- Наша литература и литературнѣ памятки, 1942
- «Цыганъ» Духновича, 1943;
- «У Сиготѣ» або «у сиготѣ»?, 1944.
З добы роботы в УжДУ лишив понад 100 научных публикаций.[2] Меджи нима:[1]
- 1958 З топоніміки Закарпаття
- 1961 Топоніміка Закарпатської області (назви населених пунктів)
- 1961 Угорсько-український словник (сполуавтор)
- 1964 Топонімія в „Гайдамаках“ Т. Г. Шевченка
- 1966 Посібник для практичних занять з історичної граматики української мови (сполуавтор)
- 1979 Українська топонімія Закарпаття в лінгвістичному аспекті
- 1985 Назва як мовна одиниця (на матеріалі української мови)
- зостав в рукопису Словник українських топонімів Закарпаття
Жерела и одказы
едітовати- Дмитро Кремінь. Тестамент (PDF, ФОТО). https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/5169/1/ТЕСТАМЕНТ.%20Світлій%20пам%27яті%20К.%20Й.%20Галаса.pdf. [перевірено 2020-11-04].укр.
- Тамара Розумик: І мовознавець, і педагог, і поет, і публіцист (До 90-річчя з дня народження К. Й. Галаса) //Мовознавство. Науковий вісник Ужгородського університету, 2011. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Випуск 25. Сс. 4–14. [1]
- Хланта І. В.: Галас Кирило Йосипович Енциклопедія Закарпаття. Визначні особи ХХ століття. Закарпатський осередок НТШ. Під наук. ред. Довганича О. Д. — Ужгород: «Гражда», 2007 — 400 c. ISBN 978-966-8924-33-0 укр. Сс. 80–81.