Відкрити головне меню
Бронзова пластіка Александра Павловіча во Свіднику

Александер Павловіч (*19. септембра 1819, Шаріське Чорне (нынї Окрес Бардеёв, Пряшівскый край, Словеньско) — †25. децембра 1900, Свідник) - русиньскый поет, публіціста, фолклоріста, церьковный і културно–освітній дїятель.

БіоґрафіяРедагувати

Уродив ся 19. септембра 1819 в селї Шаріське Чорне, в родинї отця Ивана Павловича, священика, і матерї Анны Гладишовской, дївкы священика. Александер быв пятым сыном у фамилії. Мав 4 рокы, коли умер му отець, 9 рокы, коли умерла му мати.[1] Як сирота 3 рокы побывав у Львові у свого уйка і там навщівляв польску школу. По скінчіню школы у Львові ся вернув на Підкарпатя (теперішню словеньску часть) до брата Йосифа, хмелёвского священика і 4 рокы навщівляв латиньску ґімназію в Бардеёві. 5 і 6 класу продовжовав в Мишковцї. У тім часї, жебы заробив, служыв і місцёвого лїкаря. Потом, як скінчів 6 класу ґімназія пішов штудовати філозофію на ґімназію в Яґру. Як 24 річный ся записав на яґерьску правничну академію. Не перешло велё часу і Александер дістав писмо од свого брата Йосифа, же єден богословець охабив штудія в Тырнаві і же єпіскоп Ґаґанець охотен Александра выслати місто нёго. На семінарії перебывав 4 рокы і в ёго класї были будучі словеньскы дїятелї Ян Паларік, Мартін Гаттала і Йозеф Вікторін.В році 1847 закінчив Трнавську духовну семінарію, і вернув ся на рідну Маковіцю де быв року 1848 высвяченый за священика. Перед револуціёв в 1848 ся зознамив з Духновічом, з котрого взяв приклад патріота і учітеля. В року 1849 ся переселив з Куримы до Пряшова, де 2 рокы працовав як архіварь єпіскопской канцеларії. Ту започав публіковати свої першы стишкы. В році 1851 дістав понуку професора на катедрї російского языка і літературы на кошіцькій ґімназії но він пожадав о місце священика в Біловежі де не было ани школы ани учітеля. Павловіч не чекав і сам зачав учіти дїти азбуку і катехізмы, рахункы і рисованя на своїй фарї. В року 1864 ся переселив до Вышнёго Свідника, де остав аж до смерти - веце як 36 років. Іщі як 81 старець тримав годины катехізму в школї. Аж до смерти носив довге волося. Умер 25. децембра1900 во віку 81 років.


ТворбаРедагувати

Першый свій вірш «Горы, горы зелененькы, як вас не видати…» присвятив своїм родічам. Писав переважно по карпаторусиньскы. но много стишків написав і по выходословеньскы і по польскы. Написав россяглы історічноґрафічны і етноґрафічны працї і створив проґрам дослїджованя історії і културы. Російскый царь му як оцїнку за творчость послав півкілову пипку. Зато, же писав простонародно, тематічно богато, різныма жанрами і занимав ся актуалныма темами, быв дуже облюбленый в народї.

ЛітератураРедагувати

Екстерны одказыРедагувати

РеференціїРедагувати

  1. ПгДр. Марія МАЛЬЦОВСКА.