Старовікый Рим
Старовікый Рим є традічне означіня штатного цілку, котрый выник в 8. ст. до н. е. на Апеніньскім півострові на території, де є днешнїй Рим, як містьскый штат, поступно опановав цїле Середоморя і в роцї 395 н.е. ся роздїлив на Западоримску рішу (заникла 476 н.е.) і Візантьску рішу (заникла року 1453 н.е.). Од часу опанованя Середоморя ся часто означує як Римска ріша.
Із старовікого Рима походить модерне право, хрістіаньска реліґія, части модерной філозофії і много іншых наук, як і основа днешнёй штруктуры многых штатів.
Історія старовікого Рима ся традічно дїлить на штири фазы:
- кралёвство — 753 до н. е.-509 до н. е.
- републіка — 509 до н. е.-27 до н. е.
- цісарьство — 27 до н. е.-395
- Западоримска ріша — 395-476 і Візантьска ріша— 395-1453
Тоты штири фазы ся іщі дале дїлять на меншы части.
Конець "золотого віку" Римской імперії едітовати
Місто-держава Рим у статусї Републіки, а пізнїше Імперії, наслїдком актівной збройной експанзії в III. ст. до н. е. — початку II. ст. н. е., запановав над вшыткым Середоморьом. Риму належали величезны теріторії од Піренейского півострова до Закавказя, од Брітанії до Северной Африкы і Мезопотамії. Рим — столиця Імперії, быв найбівшым містом того часу, з обывательством майже єден міліон людей.
Добробыт римских обывателїв забеспечовав ся державными ґаранціями охраны приватной властности, ослободжіньом од даней, трудом близко 11 міліонів рабів, стабілными цінами. Про завоеваня популарности цїлого обывательства влада зряджовала кровавы і газардны цирковы позиранкы и роздаваня гроши і потравин в главнім містї. Нормы римского права, якы ся одличають од "варварскых" законів і звычаїв, забеспечовали охрану римскых обывателїв. Суд быв публічным, пожадовав доказаня вины і давав можность обгаебы.
Западна, Южна и Централна часть Европы, Северна Африка и Близкый Выход были покрыты добрыми чинеными дорогами, мостами ай акведуктами. Теріторія Імперії была зъєдночена поштовов службов.
