Мева голубонога (Larus canus) є середнё велика мева росшырена в Европі, северній Азії і в Северній Америцї. Найбогатше ся находить в Европі, де жыє веце як єдна половина з цїлой світовой популації, котра є в сучасности гадана на 1 000 000 парів.[1]

Мева голубонога
Larus canus canus

Опис едітовати

  • Довжка тїла: 40-56 цм
  • Роспятя крыл: 110-120 цм
  • Вага: 300-600 ґ

Росте до великости вороны і дакус є менша як мева трипалцёва, з котров бывать часто замінёвана. Піря на бріху, шыї і голові є чісто біле, ногы жовтозелены, крыла зверьха сивы з чорно-білыма шпіцями і узкый і жовтый дзёбак.

През зиму мать сивы смужкы на голові, на дзёбаку ся векшынов обявить червеный фляк і на хвостї чорна смуга. Обидві поглавя суть так само зараблены. Молоды птахы суть на бріху, голові і горлї буро флякасты з чорнобурыма пірками лїтаня на крылах. До шату дорослых ся фарблять аж у третїм роцї жывота.

Хованя едітовати

Мева голубонога ся находить на морьскых берегах, близь мочарїв, рік і векшых озер. Часточно є перелїтный.

Озывать ся глубокым голосом, якый припоминать сміх. Векшынов од нёго можеме чути гавкаве „кієє“, „кіяя“, або варовне „кіюю кіюю“.

На морьскых берегах жыє справила в россяглых колоніях рахуючіх аж 320 екземпларів, у внутроземю ся векшынов стримує осамочено або в меншых колоніях. Тыж як другы виды мев і мева голубонога є вшыткопожераюча, жывить ся дрібныма рыбками, слимаками, хробакамі, водяныма рясами або різныма сухоземныма рослинами, нагодно зъїсть і здохлину.

Жрідла і референції едітовати

  1. Hagemeijer, W. J. M., & Blair, M. J., eds. (1997). The EBCC Atlas of European Breeding Birds. Poyser, London ISBN 0-85661-091-7.

Тоты даны суть часточно або цалком основаны на перекладї статї Racek bouřní на чеській Вікіпедії (чісло ревізії не было становлене).

  Тота статя є затля „Стыржень“. Поможте Вікіпедії так, же єй доповните і росшырите.