Иван Туряниця (биохемик)
Иван Туряниця (укр. Іван Михайлович Туряниця; *16. януар 1943, Микуловцѣ, Мадярске кральовство (дн. Украина) – †9. апрѣль 2023, Нѣтра, Словакия) — професор УжНУ (биохемия), русинскый сполоченскый дѣятель.[1][2][3]
| Иван Туряниця | |
|---|---|
| Іван Михайлович Туряницяукр. | |
 Фото | |
| Чинность | професор УжНУ (биохемия), сполоченскый дѣятель |
| Сфера | біохемія |
| Горожанство | СССР, Україна, Словеньско |
| Уроджѣня | януара 16, 1943 |
| Микуловцѣ, Мадярске кральовство (дн. Украина) | |
| Упокоеня | апріля 9, 2023 (80 р.) Нѣтра, Словакия |
| Ошкола | Черкаска народна универзита имени Богдана Хмельницкого (1959; 1964) |
| Праца | Ужгородска народна универзита, Словацький сільськогосподарський університет в Нітрі |
| Членство | Світова рада Русинів |
.JPG){kind=link}
Педагогична и научна робота едітовати
- В Украинѣ
- По скончѣню середньой школы в Мукачовѣ (1959) абсолвовав Черкасскый педагогичный инштитут (1959–1964) и затым выучовав биологию и хемию в школах Закарпатской области. В року 1968 наступив до ашпирантуры медицинской факулты Ужгородской державной универзиты и наступно зыскав мѣсто старшого научного сотрудника. В року 1971 оборонив кандидатску дизертацию з биохемии, а в року 1988 дизертачну роботу доктора филозофии (Ph.D., на Универзитѣ приятельства народох в Москвѣ). Понад 30 рокы преподавав биохемию на медицинской факултѣ Ужгородской универзиты в статусѣ старшого научного сотрудника (1968), доцента (1988) и професора (1990–2000).[1][2] Опубликовав серию робот в области биохемии и е автором вецерох фармацевтичных патентох.[1]
- В Словакии
- В року 2000 быв покликаный до Нѣтры професором катедры живлѣня чоловѣка на Словацкой польногосподарской универзитѣ, де працовав до року 2018. Под його веджѣньом 4 ашпиранты здобыли докторат. Опубликовав понад 40 научных робот.[3]
- Бечельованя
- Резултатами научно-зглядовательской роботы професора Туряницѣ суть понад 400 научных публикаций и 25 патентох. В року 2004 Свѣтовый научный комитет в Кембриджу признав його выникаючы здобытя в области биохемии ай вызнаменав го дипломов Славы, а в штудийном року 2008–2009 быв названый Чоловѣком року.[3]
Сполоченска чинность едітовати
Иван Туряниця в постсовѣтской добѣ припоив ся ку русинскому руху од самого его зачатку. Отворено выступовав за автономию Подкарпатской Руси в Украинѣ и вызнаня Русинох за окрему народность. Пропаговав свою позицию в часѣ визитох до европскых штатох и США, а вдну Украины як выбраный репрезентант Русинох.[1] 15. фебруара 1992 быв выбраный за предсѣдника Общества Карпатскых Русинох намѣсто В. Сочкы-Боржавина.[2] В роках 1993–2001 быв членом выконного заряду Свѣтовой Рады Русинох.[1]
В року 1993 створив Дочасну владу републикы Подкарпатска Русь и став на ей челѣ. В роках 1994–1998 быв посланцьом Областной рады. В року 1999 году «Дочасну владу» розвязав. В року 2000 одступив з роботы в Ужгородской универзитѣ и выемигровав до словацкой Нѣтры. Од 2000-х рокох фактично одстранив ся од участи в русинскых акциях.[2]
Литературна чинность едітовати
Иван Туряниця выдав властну поетичну зберьку Рудна земле пудкарпатська (1999).[1]
Жерела и одказы едітовати
- Paul Robert Magocsi. Turianytsia, Ivan M.. in Paul Robert Magocsi, Ivan Pop. // Encyclopedia of Rusyn History and Culture (Revised and expanded ed.). Toronto; Buffalo; London: University of Toronto Press, 2005. p. 503. doi:10.3138/9781442674431. ISBN 0-8020-3566-3.англ.
- Веселов Всеволод Игоревич. Русины Закарпатской области Украины: институализация и функционирование общественных организаций в 1989–2001 гг.. Москва: Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова, исторический факультет, 2016. https://www.hist.msu.ru/Science/Disser/Veselov.pdf.русс.
- Пам’яті професора Івана Михайловича Туряниці. УжНУ, кафедра біохімії та фармакології. https://www.uzhnu.edu.ua/uk/news/pamyati-profesora-Ivana-mihajlovicha-turyanitsi.htm. [перевірено 2023-04-11].укр.